Перша світова війна стала справжньою трагедією для українського народу. Українці були вимушені воювати за інтереси чужих держав по різні сторони фронту – часто один проти одного, як це було в Галичині. Та українські вояки прославилися не лише в російській чи австро-угорській арміях.

У Великобританії найвища військова нагорода – Хрест Вікторії. Згідно з правилами, при зустрічі з кавалерами цього ордену британські королі повинні вітатися і віддавати їм честь першими. При цьому інші нагороди воїн може не носити. 15 жовтня 1917 року перед Букінгемським палацом цю найвищу нагороду отримав українець з “Канадщини” Пилип Коновал. За який такий подвиг він отримав цю найвищу нагороду?

15 вересня 1888 року в селі Кутківці Подільської губернії (нині Чемеровецький район Хмельницької області) на кордоні з тодішньої Австро-Угорською імперією в родині каменяра Мирона Коновал народився хлопчик Пилип.

У 20 років він одружується, а згодом у подружжя народжується дівчинка Марія. У 25 років через Владивосток емігрував до Канади. З початком Першої світової війни Пилип Коновал вступає до Оттавського 77-го піхотного батальйону.

Проблема була в тому, що більшість українців Канади були із Західної України, яка в той час була під владою ворожої Австро-Угорщини. Ці українці вважалися “австрійцями” і потенційними ворогами, тому в період з 1914 по 1920 роки тисячі українців потрапили в 24 концентраційних табори. Коновала врятувало те, що він походив з частини України, яка на той час перебувала під владою Російської імперії.

Вербувальники зарахували його як підданого союзної держави РІ і без коливань прийняли на військову службу. Після дев’яти місяців муштри солдати відправляються через Галіфакс і Ліверпуль на фронт до Франції. Ось тут найцікавіше.

21 серпня 1917 року поблизу французького містечка Ланс німецькі війська затиснули канадську армію в кліщі. У відділенні Коновала загинули всі старші офіцери. Про атаку ніхто й не мріяв: безперервний кулеметний вогонь не давав підняти голови. Тоді Пилип сам відправився на кулеметне гніздо. Всі його товариші перехрестилися: капрал вже не повернеться … раптом … На горизонті з’явився капрал Коновал з кулеметом під пахвою. Виявилося, що він вступив у рукопашну з кулеметниками, переміг десятьох солдатів, потім, атакувавши друге гніздо, також знищив гарнізон і зі словами “А нащо мертвим кулемет? Чого добро буде пропадати?” взяв кулемет з собою.

Наступного дня він знову самостійно атакував інше кулеметне гніздо, знищив кулемет і трьох німецьких солдатів. Уже в своєму окопі, коли Коновал рапортував офіцерові, отримав кулю в обличчя. Це і врятувало німців: хто знає скільки їх загинуло б, якби не поранення українця.
Далі був госпіталь, нагородження (царизм за той же подвиг представив українця до Георгіївського хреста), участь в експедиційному корпусі Британії під час Громадянської війні в Росії (1918-1919), в якому Коновал пройшов шлях від Архангельська до Владивостока, розстріл його дружини і дочки більшовиками і повернення до Канади, яка стала для нього другою Батьківщиною.

Джерела:

https://uamodna.com/articles/ukrayinecj-yakomu-angliysjki-koroli-viddavaly-chestj-pershymy/

http://heroes.profi-forex.org/ua/konoval-pilip-mironovich