Українська військова історія бере свій початок далеко не з 1991 року. Сотні років українські воїни чинили подвиги в різноманітних війнах. Проте перші національно-визвольні змагання стали особливими, адже це був період становлення сучасної української нації.

Україна чинила опір російським загарбникам різної масті з 1917 по 1922 роки. В той час українські військовики відзначилися цілою низкою героїчних боїв. Проте один похід був по-справжньому відчайдушним. Йдеться про Перший Зимовий Похід.

Перший зимовий похід – це похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка (6 грудня 1919 – 6 травня 1920 рр.)

Головним завданням Зимового походу було збереження присутностi української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, займаючись важливими державними справами, перебував зi своїм штабом у Варшавi.

Наприкінці листопада 1919 року рештки Надднiпрянської Армії УНР (Галицька армiя, через замирення Петлюри з поляками (частина дослідників трактує його як зрадницьке), змушена була пiсля 6 листопада 1919 р. увійти до складу росiйської армії генерала Денікіна) опинилися у так званому «трикутнику смерті» (Любар – Чортория – Миропіль). Тут українські вiйська були в оточеннi трьох ворожих армій – Червоної, Добровольчої та польської (з якою на той час було досягнуто примирення); до того ж українськi частини потерпали від епідемії тифу.

6 грудня 1919 р. на військовій нараді у Новій Чорториї було остаточно вирішено здійснити боєздатними частинами армії УНР партизанський рейд тилами денікінцiв. У поході тилами більшовиків і денікінців взяло участь близько 5000 осіб. Проте сам бойовий склад частин нараховував 2000 багнетів, 1000 шабель та 14 гармат. 50 % загальної кількості складали штаби частин, нестройові частини, обози.

21 січня 1920 року в селі Гусівка, Єлисаветського повіту відбулася нарада командирів дивізій армії Зимового походу, вирішено прорвати більшовицьке запілля окремими колонами, рухаючись до району Черкаси – Чигирин – Канів. До складу південної колони отамана М. Омеляновича-Павленка увійшла Запорізька дивізія, 3-й кінний полк і штаб армії, до складу північної колони отамана Ю. Тютюнника – Київська та Волинська дивізії. Колони рухались різними маршрутами, дезорганізуючи комунікації Червоної армії.

За весь рейд запіллям ворога пройдено 2500 кілометрів, проведено понад 50 успішних боїв.

Маршрут Першого Зимового походу пролягав територіями нинішніх Житомирської (Романівський, Любарський, Чуднівський р-ни), Київської (Тетіївський р-н), Черкаської (майже всі райони), Кіровоградської (майже всі райони), Миколаївської (Врадіївський, Доманівський, Вознесенський, Єланецький, Новобугський, Казанський р-ни), Одеської (Миколаївський, Любашівський, Ананіївський, Балтський р-ни), Вінницької (в 1919 – Хмільникський, Калинівський, Козятинський, Липовецький, Погребищенський, Оратівський, закінчення походу – Чечельницький, Бершадський, Тростянецький, Крижопільський, Томашпільський, Ямпільський, Тульчинський, Піщанський р-ни).

Основні битви були під Липовцями, Жашковом, Уманню, Каневом, Черкасами, Смілою, Золотоношею, Ольвіополем, Голованівськом, Гайсином, Вознесенськом, Ананьївом і Балтою.

За оцінками воєнних істориків перший Зимовий похід Армії УНР є найгероїчнішою сторінкою воєнного мистецтва періоду національно-визвольних змагань в Україні в 1917–1921 років, під час якого українська армія вперше вдало застосувала партизанські методи боротьби з численними ворогами. Досягнута головна найважливіша мета – збережена армія УНР. Зимовий похід дав зразки характерної партизанської війни.

Усі учасники Зимового походу, що повернулися, були нагороджені орденом Залізного Хреста, який у системі відзначень українського війська посідав «безапеляційно перше місце».

У сучасній історії України уже був аналог Зимового походу. В 2014 році, в час Іловайської трагедії, вояки 95-ої десантно-штурмової бригади провели успішний більш ніж 500-кілометровий рейд тилами російської армії, завдавши ворогу нищівної поразки і зупинивши його просування вглиб української території.

Такі битви свідчать тільки про одне – дух української армії ніщо і ніколи не зламає.

За матеріалами:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D0%BE%D1%85%D1%96%D0%B4#%D0%91%D0%BE%D1%97

http://unso.in.ua/uk/new/storinky-istoriyi-pershyy-zymovyy-pohid-armiyi-unr-1919-1920-rokiv