Донедавна історія Української Галицької Армія була мало відомою в широких колах. Різного роду поневолювачі українських земель робили все, аби стерти українську національну пам’ять. Та зараз українці надолужують втрачене.

Українська Галицька Армія була збройними силами ЗУНР – Західно-Української Народної Республіки. Її ядром стали загони Січових Стрільців. В 1918-1919-их роках ця армія вела запеклу боротьбу за українську державність на Галичині і Буковині проти польської армії. Ця боротьба була героїчною, безстрашною, а часом – відчайдушною.

Яскравим прикладом такої відчайдушності стала остання наступальна операція УГА, відома як «Чортківська офензива».  Вона розпочалася 7 червня 1919 року. Затиснуті поляками, неначе пружина, до “Трикутника смерті” між Дністром і Збручем корпуси УГА перейшли у контрнаступ під Ягільницею та Чортковим і відкинули польське військо на захід.

Перед наступом уперше під час польсько-української війни 1918-1919 рр. було створено потужну корпусну артилерійську групу у складі 1-го, 3-го, 4-го і 7-го гарматних полків (64 гармати) на головному напрямку прориву ворожої оборони, що стало новим явищем українського воєнного мистецтва.

Спочатку (з 7 червня) наступ приніс тактичні успіхи: 8 червня УГА здобула Чортків та змусила польську армію до відступу на відстань 120 км до лінії Гологори – Перемишляни – Букачівці.

Операція розпочалася вранці, ударом частин II-го корпусу полковника Мирона Тарнавського на Чортків – важливий стратегічний пункт поляків і вузол комунікацій на Галицькому фронті. Бій за Чортків розпочався перед полуднем після сильного артилерійського підготування, переведеного «Артилерійською групою Південь» (під командою артилериста отамана Кирила Карася), розташованою в лісі на захід від с. Шманьковець. Після закінчення артилерійської підготовки піші курені 1-ї бригади УСС, 3-ї Бережанської, 4-ї Золочівської та 7-ї Львівської бригад перейшли до наступу, артилерія перенесла вогонь у глибину. Успішному наступові Львівської бригади отамана Альфреда Бізанца сприяли дії 7-го полку сотника Е. Кнейфеля. Потім полки розосередилися й перейшли до підпорядкування командирів своїх бригад, безпосередньо підтримували піхотні курені вогнем, здебільшого з відкритих вогневих позицій. Зокрема, на підступах до Чорткова поляки зупинили просування Бережанської бригади А. Вольфа, командант гарматного полку Юліян Шепарович перекинув сюди свої батареї, які прицільним вогнем знищили вогневі точки ворога й розчистили шлях піхоті. Комбінованим ударом бригад ІІ-го корпусу, за підтримки артилерії, під вечір 8 червня українські частини визволили Чортків, здійснивши пролом у стратегічній обороні польської армії. 36-й полк піхоти, який боронив Чортків, втратив у бою 200 жовнірів, 5 150-мм гаубиць, 52 скоростріли. Залишки полку поспіхом відступили на Трибухівці (Бучацького району). Цей успіх був відзначений наказом генерала Грекова від 15 червня, а постановою диктатора ЗУНР  Є. Петрушевича командирові корпусу М. Тарнавському присвоєно ранг генерал-четаря. Отаманами стали команданти гарматних полків Я. Воєвідка, К. Карась, Юл. Шепарович, сотниками – командири батарей  В. Зубрицький, С. Когут, І. Балтро.

Скориставшись успіхом II-го корпусу, Греків 8 червня ввів до бою корпус  О. Микитки, який увечері зайняв Копичинці. Коли командир польської дивізії полковник В. Сікорський кинув до бою частини із завданням повернути місто, Сокальська бригада за підтримки батарей 5-го гарматного полку сотника   А. Циганика розгромила поляків у зустрічному бою під Сухоставом. Бригади 3-го корпусу перейшли до наступу 9 червня, зайняли 10 червня Язлівець і вийшли на береги Стрипи. Уранці форсували річку й продовжили наступ на Коропець – Монастириська. Командувач польської групи військ генерал В. Івашкевич того дня спробував закрити пролом, але передовий полк піхоти зустрів щільний вогонь стрілецьких куренів Коломийської бригади та артилерії 2-го гарматного полку сотника С. Мацькевича. Частини польської дивізії В. Сікорського змушені були відступити й перейти до оборони в районі Бучача – Підгаєць.

Польське командування приділило обороні Бучача надзвичайно велику увагу – на поміч Сікорському підтягнули дивізію генерала Ф. Александровича. Галицькі летуни-розвідники виявили тут не менше 7 піхотних батальйонів. Але надвечір 11 червня Бучач був українським. У бою особливо відзначилися артилеристи 4-го і 7-го гарматних полків – батареї сотників С. Когута,  В. Ґалана, Р. Олексія і Ю. Полянського. Сили полковника Сікорського відступили до Тернополя, до групи польських військ, утвореної для оборони міста.

Успішні бої Галицька армія вела аж до кінця червня. Тоді українські частини підійшли до самих воріт Львова, проте були змушені зупинитися через брак боєприпасів.

28 червня під особистим командуванням Юзефа Пілсудського польські війська перейшли в наступ по всьому галицькому фронту від Бродів до Галича. УГА залишила Броди, одночасно туди вступили передові загони польської армії. Станом на 29 червня польські війська займали позиції по лінії Звижень – Гутисько, Літовищі – Черниця, Суховоля – Гаї-Дітковецькі, Броди та вздовж річки Слонівки і колишнього австро-російського кордону. Виснажені безперервними боями, залишившись без збройних припасів, галицькі бригади під натиском переважаючих сил стали поволі відходити до Збруча.

15 липня розпочався перехід урядових структур ЗУНР, галицьких біженців та власне УГА через Збруч. Перехід здійснювали 12 піших і одна кінна бригада, на озброєнні яких перебувало 603 кулемети і 187 гармат. Усі полки артилерії Галицької армії перейшли Збруч, не втративши жодної гармати.

15 липня в Кам’янці-Подільському Уряд УНР ухвалив постанову: поширити чинність закону про матеріальне і грошове забезпечення військових частин УНР і на Галицьку армію.

25 тисяч українських воїнів, без належного забезпечення, змусили відступати більш ніж 100-тисячу армію ворога. Чортківська офензива стала прикладом героїзму та незламності української зброї. Такі славетні сторінки української історії повинні надихати сучасних воїнів та загартовувати їхній дух.

За матеріалами:

https://zbruc.eu/node/23244

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BE%D1%84%D0%B5%D0%BD%D0%B7%D0%B8%D0%B2%D0%B0